До найбільш поширених причин належать невміння вчитися й долати труднощі пізнавальної діяльності. Навчання – це нелегка праця, яка вимагає від учня багатьох спеціальних навичок, чимало сили волі, буз чого неможливо досягти успіху у навчанні.

На друге місце потрібно поставити об’єм та складність матеріалу, який треба засвоїти і запам’ятати. Хоча давно відомо, що передавати школяреві всі знання накопичені людством, утопічно та шкідливо, зміст шкільної освіти продовжує розбухати.

Педагоги часто організовують діяльність без опори на бажання й мотиви учнів.

Ще одна важлива причина небажання вчитися – убогість шкільного життя і навчального процесу. Монотонність і одноманітність занять, діяльності вчителів, відсутність швидкої зміни подій, яскравих вражень і нових зустрічей та необхідність довгий час сидіти і майже не говорити – все це робить шкільне життя нудним і невеселим. І це тоді, коли навкруги стільки спокус: телебачення, комп’ютерні ігри, розваги на вулиці.

Не стимулює бажання вчитись бідність і непродуманість методики й організації навчального процесу. Вчитель з роками підбирає найбільш зручні методи і прийоми роботи, звикає до їх застосування і непомітно для себе може перетворитися(чи перетворюється) на одноманітно працюючу машину.

Застарілість матеріальних засобів навчання (приклади, наочність) і відсутність нових значно знижують якість уроків.

Це часто налаштовує учнів проти вчителів і навчання, або, іншими словами, школа відбиває в дітей бажання навчатися.

Багато, які з педагогів до сьогодні будують урок за традиційною структурою, де переважають пасивні форми роботи учнів.

Негативним фактором є не стільки самі елементи структури, скільки те що в сили традиції та інертності ці елементи практично з усіх предметів повторюються на кожному уроці. Одноманітність, як відомо, втомлює.

Але головна біда в тому, що на цих уроках учні пасивні, в переважній більшості отримують готові знання, урок ведеться у вигляді монологу вчителя.

Якщо такий підхід здійснювати постійно, протягом тривалого часу, то ми матимемо (і маємо) такі негативні наслідки, як нездатність учнів до аналізу і до самостійного осмислення інформації та неспроможність приймати незалежні рішення.

Учні на таких уроках швидко втомлюються не стільки від великих об’ємів матеріалу (так зване перевантаження, про яке так багато зараз говорять), скільки від недосконалості технології уроку, від методичного одноманіття й пасивності. Вони не вчаться думати самі, звикають до того, що дається в готовому вигляді. З такою споживацькою психологією вини входять до життя.